Зазвичай користувачі знають лише про один вид перекладу, який передбачає відтворення творів і висловлювань, написаних однією природною мовою, засобами іншої. Водночас фахівцям відомо, що існує багато видів перекладу, які різняться залежно від використаних засобів, цілей, умінь тощо. Один із таких видів називається реферативним. Пропонуємо ознайомитися з особливостями цього виду перекладу.
Основоположною працею щодо типів перекладу стала стаття Романа Якобсона On linguistic aspects of translation («Про мовні аспекти перекладу») 1959 року. У ній він розрізняє міжмовний переклад (переклад між мовами) і внутрішньомовний переклад (переклад у межах однієї мови, що традиційно називається парафразою). У статті переважно йтиметься про внутрішньомовний вид перекладу.
Не слід плутати реферування з витягами з тексту. Другий варіант — це відбір коротких уривків вихідного тексту та їх послідовний виклад. Це можна здійснити за алгоритмом, однак, наприклад, витяги, згенеровані Academia.edu (платформою для обміну науково-дослідними роботами), важко назвати вдалими. Також не слід плутати реферування зі скороченим перекладом, який передбачає вилучення певних частин оригіналу, а разом з ними й деяких деталей. Наприклад, з ранніх перекладів Жуля Верна англійською видавці вирізали частини з науковими роздумами, оскільки вважали, що молодим читачам це буде нудно.
Повернімося до перекладу. Загалом існують два способи перекладу: суто лінгвістичний метод заміщення слів, словосполучень і синтаксичних структур; вивченням цього виду перекладу займається контрастивна лінгвістика. А ще є процедура «девербалізації», під час якої перекладачі спочатку інтеріоризують зміст та інтегрують його у свої думки, а потім «ревербалізують», щоб створити цільовий текст. Нас цікавить лише другий тип перекладу. За словами впливової французької перекладачки Даніки Селескович (Danica Seleskovitch), у цій формі перекладу наші думки зберігаються в довготривалій пам’яті, і тому вона настійно рекомендувала його своїм студентам-перекладачам.
Переклад, у широкому розумінні за Якобсоном, полягає в тому, щоб узяти текст і відтворити його зміст в іншому тексті. Реферування відповідає цьому визначенню, але з деякими уточненнями. Ось кілька вказівок, які допоможуть отримати ідеальний реферативний переклад:
- Текст написано власними словами письменника.
- Переклад значно коротший за оригінал (часто в кілька разів).
- Текст зрозумілий, стислий, послідовний і точний.
- Містить усі основні моменти, тон автора, факти, думки й основну ідею оригінального уривка.
- Текст зв’язний і має логічний порядок.
- Немає деталей, відсутніх в оригінальному уривку.
- Текст гарно структурований, не має мовних помилок і містить завершену думку.
Отже, суть полягає в передаванні «тону автора, фактів, думок і головної ідеї». Девербалізація дає змогу охопити ці моменти, однак реферування цим не вичерпується. Перекладач має застосовувати до них вибірковість і судження та лише ревербалізувати отриманий продукт. Звідси випливає, що перекладач повинен мати певний розумовий потенціал вищого порядку для виконання подібної роботи.
Таким чином, реферативний переклад є надзвичайно складною формою перекладу та становить виклик для штучного інтелекту.
Переклад статті Summarising as Translating із блогу unprofessionaltranslation.blogspot.com
12 лет в бизнесе профессиональных переводов. Основатель и директор Бюро переводов Профпереклад.
Ключевые компетенции:
менеджмент, стратегический маркетинг, лингвистические технологии.
Образование:
Киево-Могилянская Бизнес Школа (KMBS) и IE Business School
Юрій Цвєркун