Чому процес перекладу в нашій компанії передбачає залучення редактора, а іноді й коректора? Який «шматок» роботи дістається кожному з них? Хто відповідає за кінцевий результат?
Нещодавно нам довелося вчергове обмірковувати ці запитання через прикру ситуацію з одним проєктом.
Що сталося
Сталося багато чого.
Клієнт самостійно розпізнав pdf-файл і надіслав для опрацювання отриманий документ у форматі Word. Оригінал (тобто початковий pdf) було оформлено у вигляді таблиці, яка в розпізнаному документі перетворилася на складну конструкцію з блоків тексту з численними розривами розділів.
Файл клієнта ми завантажили в Trados і віддали перекладачеві. Через неідеальне розпізнавання Trados так само неідеально розбив текст на сегменти: зазвичай під час роботи з таблицями в один сегмент має потрапляти вміст однієї клітинки, у цьому ж разі текст однієї клітинки подекуди було розірвано, і його частини могли траплятися в різних місцях файлу в Trados ☹️
Однак перекладач цими негараздами не переймався та переклав отриманий текст, не зауваживши розбіжностей.
У редактора переклад викликав певні занепокоєння, про що він залишив примітку:
«Текст читається важко».
Це не завадило тексту пройти перевірку коректором, вивантаження в оригінальний формат (Word) і надсилання замовникові, який і забив на сполох: якість перекладу була неприйнятною, довелося його доопрацьовувати.
Хто схибив
Звісно, передусім хотілося б працювати з ідеальним матеріалом. Але навіть за подібних умов, коли в роботу береться погано розпізнаний файл, можна запобігти небажаним наслідкам: якби хтось із виконавців вчасно звернув увагу на проблему, замовник отримав би гарний переклад.
Першим із лінгвістів працював перекладач. Перекладач у будь-якому проєкті — головний, адже виконує більшу частину роботи та відповідає за правильну передачу змісту. Якість роботи перекладача оцінюється за наявністю (в ідеалі — відсутністю) помилок, тому кінцевий результат має бути відмінним. Тобто перекладач мав би відстежити, що в тексті не все сходиться та звернути на це увагу менеджера.
Другим працював редактор. Зона його відповідальності — перевірка якості перекладу шляхом його порівняння з оригіналом, щоб виявити потенційні випущення або додавання тексту, змістові невідповідності, мовні помилки тощо.
Зауважимо, що редактор — останній виконавець у виробничому ланцюжку, який перевіряє зміст, тож він має бути вкрай уважним: перевірка після нього стосується лише технічних моментів (цифр, орфографії, уніфікованості термінології тощо).
Редактор переглядає переклад «свіжим» поглядом, що дає змогу виявити те, що пропустив перекладач (і саме з цієї причини за стандартом ISO 17100 над перекладом має працювати кілька виконавців). Але за приміткою, яку залишив лінгвіст, неможливо зрозуміти суть проблеми ?
Коректор, третій у ланцюжку виконавців, опрацьовує текст технічно та не несе відповідальності за зміст чи доречність термінології. Він має знайти всі можливі мовні помилки, звірити цифри, посилання тощо — тобто ми очікуємо фактично ідеальний продукт. Але так, відповідальність за неякісний переклад у нашому випадку на коректора не покладаємо.
Як запобігти подібним випадкам
Кожен лінгвіст у ланцюжку має передати наступному виконавцеві належно виконану роботу, не розраховуючи, що колега доопрацює все як слід.
- По-перше, ви можете бути єдиним у своєму ланцюжку (є й такі проєкти).
- По-друге, у кожного є своя зона відповідальності, яку слід пильнувати, до чого ми вас і закликаємо.
12 лет в бизнесе профессиональных переводов. Основатель и директор Бюро переводов Профпереклад.
Ключевые компетенции:
менеджмент, стратегический маркетинг, лингвистические технологии.
Образование:
Киево-Могилянская Бизнес Школа (KMBS) и IE Business School
Юрій Цвєркун